Евакуація зі школи: що робити вчителю
Навчання в першому класі — важлива та непроста подія в житті дітей. Вони опиняються в нових умовах з новими правилами та обов’язками, у новому колективі однолітків. У дітей змінюється режим дня і обмежується рухова активність. Вони мають і під час уроків, і під час перерв слухати й чути все, що скаже вчитель. Усі нові зміни в житті дітей впливають на їх емоційний та психологічний стан. Вони в цей період почуваються занепокоєними й напруженими, оскільки звикають до нової соціальної ролі. Так відбувається адаптація першокласників.
Адаптація — це пристосування дитини до нових умов. Перебіг адаптації залежить від особливостей нервової системи дитини, її темпераменту, характеру, рівня особистісного розвитку та вміння спілкуватися з однолітками. Вересень — найнапруженіший місяць «гострої» адаптації для першокласників. Педагогічний досвід свідчить, що деякі діти адаптуються до навчання швидко, інші — потребують більше часу.
Проблема адаптації дітей до школи пов’язана з тим, що більшість із них невпевнено й тривожно почуваються серед однолітків. Підростає покоління дітей, які звикли проводити вільний час наодинці з телевізором, комп’ютером або гаджетом. У них мало досвіду колективних ігор. Тому й виникають конфлікти з однолітками, з педагогом, а внаслідок цього формується негативне ставлення як до школи, так і до освітнього процесу загалом.
Адаптаційний етап — найскладніший для батьків і найвідповідальніший для дітей. Діти по-різному поводяться у цей період і потребують спільної допомоги вчителів і батьків. Адаптація залежить від індивідуальних психологічних особливостей дітей, рівня підготовленості до шкільного навчання, а також від педагогічних умов, створених у школі для роботи з першокласниками. Спробуємо розібратися, що робити вчителю і батькам, аби полегшити адаптацію дітей.
Що робити вчителю
Учитель має враховувати, що адаптація — індивідуальний процес. Її тривалість — 2-6 місяців. Аби пришвидшити і полегшити адаптацію, слід брати до уваги вікові особливості дітей — неуважність, непосидючість, невміння управляти своєю поведінкою.
Навчати дітей правил поводження в школі слід поступово, до того ж у формі побажань, а не вказівок. Також варто наводити приклади шкільного життя з літературних творів дитячих письменників.
Під час адаптаційного періоду учитель має дозволити дітям приносити з дому іграшки. Важливо їм пояснювати, що гратися можна тільки на перерві. У боязких, тривожних і сором’язливих дітей, які ще не подружилися з однокласниками, улюблені іграшки викликають відчуття захищеності.
Учителю важливо стежити за стилем спілкування з дітьми. Він має бути стриманим і спокійним. Неприпустимі прояви роздратування та різкі зауваження. Учитель не має нехтувати невербальним спілкуванням: за потреби слід обійняти дитину, у якої виникли проблеми, узяти її за руку, погладити по голові, доторкнутися тощо. Тон спілкування учителя має бути довірливим і м’яким. Не варто критикувати учнів, демонструвати чиїсь недоліки й помилки перед усім класом, викликати до дошки сором’язливих дітей.
Якщо в дітей виникають труднощі в навчанні, то вчитель має реагувати на це й оперативно повідомляти батькам. Важливо вчасно усувати «спотиканки», щоб не знижувати в дітей інтерес до навчання та надавати їм упевненості.
Якщо вчитель не враховує труднощі дітей під час адаптаційного періоду, то це призводить до нервового зриву в них і порушення психічного здоров’я.
Психічні процеси дітей — увага, пам’ять, мислення, мовлення — найбільше задіяні в дітей під час навчання. Але рівень розвитку цих процесів різний. Тому вчитель має диференціювати завдання для дітей та за потреби допомагати їм. Слід терпляче і м’яко по кілька разів повторювати інструкцію перед виконанням певного завдання, методично пояснювати правила тощо.
Під час уроків учитель має стежити за обсягом завдань і темпом роботи всього класу, підкреслювати успіхи дітей.
Приклад
Учитель має надати дітям змогу працювати у властивому їм темпі. Неприпустимі в адаптаційний період зауваження на кшталт «Швидше!», «Затримуєш усіх!», «Тебе чекає весь клас», «Не будь останнім» тощо.
Особливу увагу слід звертати на дітей з низьким рівнем активності. Учитель має заохочувати в них будь-яку ініціативу, бажання висловити свою думку, відповісти на запитання, виконати завдання біля дошки.
Приклад
Дитині, яка соромиться або боїться відповідати, учитель може запропонувати відповісти «на вушко».
У першому класі вчитель має навчити дітей організовувати діяльність, зокрема планувати свої дії, змінювати умови роботи відповідно до завдань. Це копітка робота, оскільки часто доводиться по кілька разів поспіль озвучувати дітям покрокову інструкцію і детально пояснювати, що і як робити. Варто навчити дітей здійснювати самоконтроль: порівнювати свою роботу зі зразком, знаходити помилки, встановлювати їх причини, самостійно виправляти.
Приклад
Формулювати вимогу ліпше у м’якій формі, а не в категоричній. Приміром, «Мені здається, ти тут помилився», «Перевір, будь ласка, чи все правильно в тебе ось тут» тощо.
Учитель початкових класів має звернути увагу на структуру уроків. Кожен етап має бути коротким з кількома видами діяльності та обов’язковими фізкультхвилинками.
Дітям властиво гратися, тому вчителю слід добирати різні дидактичні ігри відповідно до тем уроків і рухливі — для перерв.
Під час застосування гри як методу навчання навчальне завдання має збігатися з ігровим.
Важливо, щоб учитель використовував під час уроків якісну наочність і дидактичний матеріал.Роздатковий матеріал, яким користуються діти, має збігатися з демонстраційним матеріалом на дошці чи стенді.
Сприятливий клімат у класі залежить від учителів. Вони мають підвищувати у дітей рівень навчальної мотивації, створювати ситуації успіху на уроках, на перервах, у позакласній діяльності, під час спілкування з однокласниками.
